Фото без опису

Що буде, якщо припинити опір і повірити в добрі наміри росіян, ми чудово знаємо.

Ми це бачили тричі: у 1921-23, у 1932-33 і в 1946-47 роках, коли нас морили голодом і намагалися остаточно стерти з лиця землі.

Той геноцид забрав мільйони життів українців. І, коли б їхня воля, росіяни залюбки повторили це і зараз.

У них нічого не змінилося — така сама ненависть до нас. У нас теж нічого не змінилося — таке саме бажання жити вільним і спокійним, мирним життям на своїй землі.

Пам’ятати про голодомори — це не питання історії. Це питання виживання. Мусимо чітко знати, яку долю приготував для нас ворог. І ще чіткіше — робити все можливе, щоб здолати його раз і назавжди.

За кожне вкрадене зерня. За кожного закатованого голодом. Щоб цей злочин ніколи не був забутий — і ніколи не повторився.

Пам’ятаймо! Борімося!

Вадим Філашкін, голова Донецької ОДА, начальник обласної ВА