Фото без опису

Коли звучить українська мова, ти знаєш: поруч — свої.

Чи чуєш її сьогодні в окопах, чи читаєш тисячолітні графіті на стінах Софії Київської — ти відчуваєш себе вдома. На своїй землі, серед свого народу.

Наша мова дісталась нам у спадок від незліченних поколінь, яким зберегти було її значно важче, ніж нам зараз.

Але вони — впоралися. Впораємося і ми.

У української мови немає більше нікого, окрім нас. Вона варта того, щоб за неї боротися. Варта того, щоби жити, навіть коли її намагається знищити ядерна держава.

Кожен із нас — крапля в океані. І тільки від нас залежить, чи буде цей океан українським.

Говорімо українською! Пишімо українською! Творімо українською!

З Днем української писемності та мови!