21 жовтня 1672 року народився гетьман Пилип Орлик
21 жовтня 1672 року народився гетьман Пилип Орлик – сподвижник Івана Мазепи, став лідером української політичної еміграції і майже 30 років провів у вигнанні, до кінця життя намагаючись використати найменший шанс, щоб об’єднати Європу проти російської агресії і звільнити Україну від московського ярма.
Він був справжнім європейцем по духу і бачив Україну як частину Європи. Знав вісім мов, а ще давньогрецьку і латину. Пройшов шлях від писаря Київської духовної консисторії до Генерального писаря та гетьмана Війська Запорозького.
Після поразки шведів у битві під Полтавою разом із гетьманом Мазепою, козацькою старшиною і козаками відступив до Бендер, на територію Османської імперії. Ці «мазепинці», як їх пізніше назвали історики, були першою українською політичною еміграцією.
Після смерті Мазепи 5 квітня 1710 року на спільній раді старшини та козацтва за участі представників османського султана і шведського короля Карла ХІІ Пилипа Орлика обрали гетьманом (у вигнанні).
Тоді ж були проголошені «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького», відомі також як Бендерські пакти, або як Конституція Пилипа Орлика. У ній було прописано лад Гетьманщини після майбутнього визволення її від Московії.
Зокрема, кордони Гетьманщини визначалися відповідно до Зборівського договору 1649 року. Гетьман мав охороняти цілісність і непорушність території України, також передбачалося створення виборного верховного органу – Генеральної ради, яка мала б контролювати діяльність гетьмана у найважливіших справах. Протектором та гарантом непорушності законів Конституції виступав король Швеції.
Все життя гетьмана Пилипа Орлика було боротьбою за свободу України від московського панування і прагненням заручитися підтримкою лідерів держав Європи для досягнення цієї мети. Справу батька продовжив і його син Григір.
Докладніше про Пилипа Орлика розповідає наша карусель 
