Обласний віртуальний флешмоб «Пам’ятаємо Героїв» з нагоди Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України
БОРИСЕНКО ІЛЛЯ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Народився 07 червня 1994 року в м. Донецьку. До першого класу пішов у селищі Верхньоторецьке, що на Донеччині. Під час навчання у Верхньоторецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, Ілля проявив себе як спокійний, урівноважений, активний і талановитий хлопець. Він захоплювався спортом, особливо футболом, волейболом та баскетболом. Його лідерські якості не залишилися непоміченими – він став капітаном шкільної футбольної команди та неодноразово приводив її до перемоги. Окрім спорту, Ілля активно брав участь у шкільних заходах, демонструючи свою креативність та ініціативність.
По закінченню школи Ілля вступив до Ясинуватського ліцею залізничного транспорту, де здобув спеціальність помічника машиніста, працював на залізниці. Потім була служба в армії, після проходження якої Ілля працював патрульним в Національній поліції м. Харкова та паралельно навчався в Харківській сільськогосподарській академії.
Війна застала Іллю за кордоном. Однак почуття справедливості, відповідальності не дозволили йому бути осторонь у важкий для країни час. Він міг би лишитися там і жити мирним життям, але Ілля обрав захист рідної держави. І вже 25 лютого він був в Україні. Перетнувши кордон, йде у військкомат м. Львова добровольцем. Останнім часом воював на Бахмутському напрямку у складі розвідки, виконуючи складні й небезпечні завдання.
Молодший сержант військової служби Ілля Борисенко, загинув 18 січня 2023 року, на 29 році життя, внаслідок важких поранень, отриманих в результаті ворожого артилерійського обстрілу позицій ЗСУ поблизу села Кліщіївка Бахмутського району.
Ілля був похований 26 січня 2023 року в с.Тимченки, Черкаської області. За ініціативи його батьків в центрі села, де він похований, була створена Алея Слави, на якій почесне місце займає фото Іллі.
Герой віддав своє життя за Україну, за майбутнє кожного з нас, заради мирного життя своїх знайомих, рідних, батьків і дружини. Його ім’я навіки закарбоване в пам’яті рідних, друзів, вчителів та бойових побратимів.
Герої не йдуть у небуття – вони стають частиною історії незламної крани.
