Фото без опису

Михайло Жуковський був бойком. У 1951 році, ще підлітком, його разом із родиною примусово переселили на Донеччину — з рідного села, яке після так званого «обміну територіями» опинилося на польському боці. Він помер, не дочекавшись того, щоб держава офіційно визнала: він був депортований.

Сьогодні це визнання нарешті сталося. Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який визнає депортованими громадян, насильно переселених із Польщі до СРСР у 1944–1951 роках.

На Донеччину за той період вивезли понад 5000 родин бойків і лемків. Цей закон — шанс на справедливість для тих, хто ще живий, і вшанування пам’яті тих, хто так і не почув від держави найголовнішого: «Ми знаємо. Ми пам’ятаємо. Ви — не чужі».

Документ фіксує не тільки історичну правду. Він визначає статус депортованих, гарантує соціальні пільги, медичну допомогу, підтримку для нащадків і зобов’язує державу берегти пам’ять про ці злочини.

На Донеччині ми добре знаємо ціну втрати дому й вимушеного переселення. Тому щиро підтримуємо рішення держави — називати речі своїми іменами, засуджувати злочини радянського минулого та захищати кожного громадянина України.