Фото без опису

12 квітня 2014 року місто Слов'янськ Донецької області став найгарячішою точкою на мапі України. Цього дня одинадцять років тому у Слов’янськ увійшов озброєний загін диверсантів російського головного розвідувального управління на чолі з офіцером спецназу збройних сил рф, громадянином росії Ігорем Стрєлковим (Гіркіним).

Російські спецназівці, підсилені підтримуваними росією бандформуваннями, вдерлися до будівель Слов’янського міського відділу Міністерства внутрішніх справ України та місцевого відділу Служби безпеки України. Терористи застосовували димові шашки та сльозогінний газ, стріляли в повітря. У міліцейському відділку бойовики захопили 20 автоматів і 400 пістолетів Макарова. В інших містах північної Донеччини починаючи з 12 квітня 2014 року також сталося захоплення російськими диверсантами будівель місцевих відділів внутрішніх справ, міських рад та інших адміністративних органів.

З цієї дати у Слов'янську запанували безлад і беззаконня. Бойовиками були встановлені блок-пости, заміновані окремі будівлі, шляхопроводи та околиці Слов'янська. Окупанти заборонили в місті діяльність політичних партій, поставили під заборону свободу висловлювань, розпочали репресії щодо тих, хто був помічений у проукраїнських поглядах. Згодом за таких умов перестали працювати державні установи, крамниці, банки, місто залишилося без електро- та водопостачання. Тисячі громадян змушені були кинути свої домівки, роботу й шукати прихистку подалі від небезпеки.

Керівниками захопленого Слов'янська були проголошені громадянин російської федерації, співробітник ГРУ РФ - Ігор Гіркін-Стрєлков і так званий «народний мер» - терорист і злочинець В'ячеслав Пономарьов.

Під керуванням зазначених осіб бойовики чинили спротив українським військовим, викрадали, катували та страчували цивільних людей. За час окупації міста в полоні побували українські та іноземні журналісти, сотні пересічних людей та навіть представники ОБСЄ.

13 квітня 2014 року відбувся перший бій від початку антитерористичної операції: українські воїни відбили атаку російської диверсійної групи полковника ФСБ Ігоря Гіркіна. Вперше наші захисники дали бій російським агресорам.

Про цей день згодом розповів тяжкопоранений офіцер СБУ: підполковник ЦСО СБУ «Альфа» Олександр Дубовик у складі групи бійців виконував завдання поблизу Слов’янська. Близько 9 ранку під Семенівкою, що неподалік від Слов’янська, автівка бійців потрапила у засідку терористів, «альфівців» почали буквально розстрілювати впритул.

Згадуючи в інтерв’ю виданню «Цензор» події одинадцятирічної давнини, офіцер «Альфи» зазначив: «По нам прицільно вела вогонь група бойовиків із «зеленки», всі наші пересування були як на долоні. Шансів на порятунок не було – нас просто розстрілювали упритул. Ми починали бій вшістьох, у начальства автоматів не було, тож наш вогонь помітно ослаб. Ситуація ставала геть критичною. Я почав засинати від втрати крові. І тут, крізь сон я почув, як запрацював великокаліберний кулемет. Це за моєю спиною викотився БТР! У десантників, як виявилося згодом, був суворий наказ: за будь-яких обставин не відкривати вогонь! Не піддаватися на провокації! Та цей БТР все рівно прийшов нам на допомогу. Хтось наплював на усі накази і хєрачив із кулемета! Цей хлопець усіх нас врятував – жаль, не знаю його імені. Він подавив вогонь із «зеленки», по нам припинили стріляти прицільно, і противник почав відхід. Тут мене і витягли».

Командир аеромобільної роти 80 окремого аеромобільного полку, старший лейтенант Вадим Сухаревський «Борсук», у першому бою війни на сході України зробив перший постріл, відкривши вогонь із великокаліберного кулемета на бронетранспортері по бойовиках Ігоря Гіркіна, і підтримав бійців спецпідрозділу СБУ «Альфа». Після цього російські найманці відступили. У бою брали участь лише шість бійців «Альфи» та БТР Сухаревського.

У першому бою за Слов’янськ 13 квітня загинув капітан СБУ Геннадій Біліченко, важких поранень зазнали полковник Геннадій Кузнєцов, полковник Олександр Кукса та співробітник МВС Селіхов. Коли перша спецоперація зазнала невдачі, РНБО України оголосила повномасштабну Антитерористичну операцію із залученням Збройних сил України.

14 квітня 2014 року виконувач обов’язків Президента України Олександр Турчинов підписав Указ про виконання ухваленого на засіданні РНБО рішення «Про невідкладні заходи з подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності», оголосивши початок Антитерористичної операції зі звільнення захоплених підконтрольними росії бойовиками територій Донецької та Луганської областей України.

Після майже тримісячної окупації 5 липня 2014 року Слов'янськ було звільнено силами Антитерористичної операції. Над будівлею Слов'янської міської ради знов замайорів національний синьо-жовтий прапор.

Мир у Слов'янську був здобутий дуже дорогою ціною. В окупованому з квітня до початку липня 2014 року Слов’янську російськими бойовиками були закатовані та вбиті депутат Горлівської міської ради Володимир Рибак, студенти - учасники Революції Гідності Юрій Поправко і Юрій Дяковський, диякони релігійної громади Церкви Християн Віри Євангельської «Преображение Господне» міста Слов'янська Володимир Величко та Віктор Брадарський, а також два дорослих сина старшого пастора цієї Церкви Рувим і Альберт Павенки.

Впродовж операції за звільнення міста з 13 травня 2014 року по 5 липня 2014 року загинуло 63 українських воїни: 40 військовослужбовців Збройних Сил України, 10 військовослужбовців Національної гвардії України, 7 співробітників Служби безпеки України, 6 співробітників спецпідрозділу Міністерства внутрішніх справ України.

На звільненні Слов'янська сучасна російсько-українська війна, на превеликий жаль, не закінчилася. Із 24 лютого 2022 року триває героїчний спротив нашого народу повномасштабному російському вторгненню в Україну. Сили оборони України продовжують боронити державний суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, очищаючи рідну землю від ворога і наближаючи Перемогу над рашизмом.