Фото без опису

Тетяна Кваш - підприємиця та керівниця благодійного фонду "Соляна Фортеця".

До повномасштабного вторгнення Тетяна Кваша мала свій власний бізнес у Соледарі. Війна знищила її дім, але не любов до рідного міста. 

Разом із родиною Тетяна створила благодійний фонд “Соляна Фортеця”, аби підтримувати інших переселенців.  

«Після Перемоги мене не мучитиме совість, що я нічого не зробила, бо я знаю, що це буде Перемога всієї нації, тому що ми єдині і завжди можемо простягнути руку допомоги!» 

Тетяна керівник фонду “Соляна Фортеця”: “В якийсь момент ми зрозуміли, що маємо заснувати фонд, адже наша родина жителі Соледару і волонтерська діяльність не зупинялась ні на мить”

"Мені ніколи плакати і сумувати, я хочу бути корисною і допомогти своїм рідним, допомогти знайомим і просто громадянам нашого міста. Що мене надихає рухатись вперед? Напевно, це совість. Жити по совісті. Мені здається, так чинять усі, кому не байдуже життя наших захисників, мирних людей, доля рідного міста".

Все своє свідоме життя вона мала тверду громадянську позицію, відстоювання інтересів та боротьба за них часто перетворювались на неприємності у її житті, однак не спиняли, а лише мотивували діяти далі з усвідомленням правильності обраного шляху.

“А як це промовчати, коли інтереси людини порушують? Я маю вищу юридичну освіту, тому знаю, що таке демократія і як потрібно відстоювати права наших громадян”.

Волонтерська діяльність розпочалась в Кам'янець-Подільському, куди Тетяна виїхала разом із сім’єю на початку березня 2022 року. 

“Я не могла сидіти без діла. Побачила, що в Соледарі активісти відкрили волонтерський центр і одразу почала діяти. Зверталась у різноманітні фонди, писала листи, шукала контакти донорів. Я навіть вийшла на прямого виробника Л-тироксину в Туреччині.  До останнього мені вдавалось домовлятися про допомогу тим, хто залишився в місті”.

Тетяна допомагала своїй рідній громаді, разом з іншими волонтерами та волонтерками. Їхніми спільними зусиллями, до Соледарської громади було відправлено понад 500 кг гуманітарної допомоги. Жінка весь цей час докладала неабияких зусиль, щоб забезпечити процес логістично  вирішувала організаційні питання щодо надання допомоги, складала списки та реєструвала внутрішньопереміщених осіб на допомогу від інших благодійних фондів.

“Сьогодні моя діяльність направлена на соціальні та культурні проєкти. Я вважаю, що нам потрібно зберігати культурну спадщину попри все, щоб українська культура, традиції та історія рідної Донеччини були відомі на весь світ. Я хочу, щоб про Соледар та його біле золото - сіль знали в кожному куточку цієї планети.

Також ми продовжуємо допомагати вразливим категоріям населення гуманітарною допомогою. Це діти-інваліди, діти-сироти, багатодітні господарства та діти, батьки яких померли або були поранені через повномасштабне вторгнення. Надалі, звісно, хочемо охопити більше категорій населення.

Громадська та волонтерська діяльність займає багато часу та енергії. Іноді здається, що багато на себе взяла, бо морально важко пропускати через себе кожну історію. Але, потім думаю про те, як важко зараз нашим захисникам і як міцно вони тримали моє місто, і я не можу здатися, бо це неправильно. Беру себе в руки і працюю далі: шукаю, допомагаю та підтримую.

Чи повернусь я в місто після перемоги? Звичайно. В мене великі плани на його відбудову, на його друге життя. За цей час я бачу багато досвіду роботи інших громад, вчусь, переймаю та повезу все додому. В нас велика команда активістів та діячів, які готові будувати сучасний та новий Соледар.

Слава Україні, Соледар понад усе!”.

Управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації